Іван Пулюй (1845 – 1918) – нині відомий як вчений-фізик світового рівня – колись був звичайним хлопчиськом, який із рідного Гримайлова, що в Тернопільській області, пішки ходив до міської гімназії, долаючи кожного дня 10 км дороги. За однією із версій, до Відня, в якому юнак провів свою молодість, йому теж довелося йти пішки близько 1500 кілометрів, але вже тоді дальні дороги його хвилювали набагато менше ніж великі перспективи. Закінчивши з відзнакою богословський факультет Віденського університету, він назавжди розчарувавши батьків, полишає думки про сан і самовіддано береться до вивчення фізики. Незважаючи на свій вибір, у 1869 році молодий Пулюй разом із Пантелеймоном Кулішем займається перекладом Біблії на українську – саме так він віддав шану покинутій батьківщині та батькам, які мріяли бачити свого талановитого та неслухняного сина служителем церкви.

Наукова і педагогічна кар’єра цілеспрямованого українця складалася, на перший погляд, більш ніж вдало. У 1875 році він захищає дисертацію у Страсбурзькому університеті, де вивчав електротехніку й розпочав експерименти над Х-променями. Ще за 14 років до того, як Вільгельм Рентген вперше оголосив результати своїх досліджень, Пулюй сконструював трубку, завдяки якій вони й стали можливі. Цікаво, що він власноруч подарував своєму колезі цей надзвичайний пристрій, за допомогою якого вже встиг зробити низку якісних знімків кісток людини, а головне пояснити природу появи Х-променів.

У 1884 році Пулюй одружується зі своєю студенткою Катериною Йосифою Марією Стозітською, яка, за сімейною легендою, пожертвувала своїм довгим до коліна волоссям заради експериментів із розжарювальними нитками для ”ламп Пулюя”. На 18 років молодша за чоловіка, вона зуміла подарувати йому відчуття родини, яку він залишив на Тернопільщині, і народила п’ятеро дітей. У тому ж році вчений стає завідувачем кафедри фізики, згодом - деканом електротехнічного факультету і навіть ректором Німецької політехніки у Празі, посаду якого він займав до 1916 року.

Багаторічні досліди із ”лампами Пулюя” принесли-таки результати, щоправда, не самому автору, а Рентгену, котрий у 1901 році отримав Нобелівську премію за відкриття Х-променів. Ейнштейн, який товаришував тоді із Пулієм, написав йому: «Хай залишається при Вас сатисфакція, що й Ви вклали свою частку в епохальне відкриття. Хіба цього мало? А коли на тверезий розум, то все має логіку. Хто стоїть за Вами, русинами (так тоді називали українців), – яка культура, які акції? Прикро Вам це слухати, та куди дінешся від своєї долі? А за Рентгеном – уся Європа».

Відірваний від батьківщини, він не мав що відповісти на ці слова. Мрія працювати у Київському університеті була нездійсненою через однозначний вирок царської поліції про «неблагонадьожність» Пулюя. Батьки зреклися його і не мали наміру відступати від своїх слів. А плоди праці його життя несподівано стали надбанням іншого – того, за ким «стоїть уся Європа».

Але Пулюй знов долає відстані й перешкоди. Після експериментів із Х-променями від займається удосконаленням телефонного апарату та ініціює відкриття першої у Європі електростанції, що працює від змінного току.

Відомий вчений, українець за народженням та покликанням, він помер і був похований у Празі, хоча бажав знов опинитися в Україні хоча б після своєї смерті. За роки радянської влади всі відомості про Пулюя було вилучено з офіційних джерел інформації. За ініціативою «батька радянської фізики» Абрама Іоффе – колишнього учня Рентгена – промені, які в усьому світі називаються «Х», у Радянському Союзі отримали назву «рентгенівських». Тепер, коли час розставив усе по місцях, ім’я Пулюя вже ніколи не забудеться.

Найважливіші дати у біографії Івана Пулюя

1845, 2 лютого — Іван Пулюй народився в містечку Гримайлів, тепер Гусятинського району на Тернопільщині
1856–1864 — ходить до Тернопільської класичної гімназії
1864–1873 — навчається на теологічному факультеті, згодом на фізико-математичній кафедрі філософського факультету Віденського університету
1869 — починає співпрацю з Пантелеймоном Кулішем над перекладом Біблії
1875 — вивчає електротехніку в Страсбурзькому університеті; захищає з відзнакою дисертацію і здобуває ступінь доктора за спеціальністю ”фізика”; починає експерименти із Х-променями
1884 — одружується з Катериною Йосифою Марією Стозітською
1884–1916 — завідувач кафедри фізики, декан електротехнічного факультету, ректор Німецької політехніки у Празі
1918, 31 січня — помер, похований у Празі